Соєва макуха та соєвий шрот

Соєва макуха – це продукт, отриманий в результаті механічного віджиму олії із сої в шнековому маслопресі.

Соєвий шрот – це продукт, отриманий в результаті хімічного знежирення сої.

Основні відмінності між цими продуктами:

у макуху вміст олії – не менше 5%, а в шроті – не більше 2%
у макуху вміст протеїну – від 30% до 40%, а в шроті – від 40% до 48%

При купівлі цих товарів споживачі орієнтуються на:

• різницю в ціні на макуху та шрот (у момент покупки)
• вміст протеїну
• рецептуру корму (у якому використовуватиметься макуха чи шрот)
• термін зберігання

Шрот має більший термін зберігання. Так як у ньому нижче вміст жиру, процес окислення (прогоркання) протікає довше – термін зберігання збільшується.

При цьому термін зберігання макухи в помірному кліматі – до 18 місяців.

Технологія виробництва соєвого шроту – складний, дорогий та небезпечний процес. Для вилучення жирів використовують вибухонебезпечні матеріали та нагрівання.

Але така технологія дозволяє переробляти сотні тонн сої на добу.

Технологія виробництва соєвої макухи – залишає в продукті “зайвий” жир і дозволяє переробляти лише до 100 тонн сої на добу.

Але це в рази менш капіталомістка, безпечна та екологічна технологія.